Вітаємо :)

Кияни, чи знаєте ви, що старовинні назви районів Києва мають значення? За багатьма назвами київських районів стоять князі, козаки, легендарні богатирі, язичницькі боги та навіть дракони.

Поділ — стародавні слов’яни називали місцевість під горою, або "по низу", "по долу".

Печерськ — має відношення до печер.

Видубичі — саме в цьому місці виплив на берег ("Видибай боже") дерев’яний ідол Перуна, який скинув в річку 988 року князь Володимир при Хрещені Русі.

А ось в районі Кирилівської гори мешкав не Бог та не ідол, а справжній дракон. За переказами, легендарного Горинича убив київський богатир Кирило Кожум’яка, а на місці побудували церкву.

Оболонь — коріння слова "оболонь", очевидно, йде в ті часи, коли люди континенту говорили на одній прамові. Оболонь — італійська Болонья має походження від одного слова, яке означає, що "на літо луки розливаються з безліччю озер".

Желяни — на місці сучасних Жулян знаходилося святилище слов’янської богині смутку — Желі та стали звичним нам Жулянами тільки на початку XX ст. з вини службовця імперської канцелярії, що переплутав букву.

Деміївка з’явилася в XIX ст. і пов’язана з купцем Демієм.

Борщагівка — названа від річки Борщівка, на берегах якої ріс борщець, або щавель, звідки і походить назва борщу (борщець — інгредієнт).

Сирець — походить від виробництва необпаленої цегли — сирцю.

Шулявка — йде корінням в Київську Русь. Тільки тоді ця місцевість іменувалася трохи по-іншому — Шелвів борок (так називали невисокий лісок із галявинами) та пізніше складне на вимову слово перетворили в Шулявку.

Конча-Заспа — у цьому місці козаки напали на сонне польське військо, і польські вартові, щоб розбудити сплячих шляхтичів, голосно кричали "Кінчай засипати!".

Куренівка — в козацькі часи стояли курені.

Теремки — за часів Київської Русі знаходилися тереми знаті.

Вітряні Гори — пагорби неподалік виноградників, де зазвичай дме сильний вітер.

Осокорки — від дерева осокір, яке і зараз часто зустрічається в цьому районі.

Виноградар — місце, де вирощували виноград.

Липки — від липової алеї на Печерську, що якось належала Лаврі.

Галагани — від прізвища господарів, поміщиків Галаганів.

Позняки — від прізвища Позняка, місцевого поміщика.

Дарниця — За версією дослідника А. Желєзного, назва поселення походить від назви р. Дарниця. В деяких тюркських мовах поняття "річка" виражено словом "даріа" (Аму-Дар'я — Мати річка). Вперше Дарниця згадується в 1509 році у стародавніх слов'янських рукописах зі згадки про те, що великий литовський князь подарував Микільсько-Пустиному монастирю ділянку берега на річці Дарниця.

Чоколівка — від прізвища власника друкарні Чоколова, який дав 9 тисяч рублів на придбання землі.

Караваєві Дачі — відповідь у назві, — тут були дачі відомого хірурга В.А. Караваєва.

Кучмин Яр — від прізвища першопоселенця Григорія Кучми.

Вигурівщина — по імені колишнього власника — дворянина Станіслава Вигури (землі під Києвом йому подарував польський король Сигізмунд).

Троєщина — поруч якось знаходилися володіння Троїцького монастиря, на яких кілька сот років тому оселилися жителі Чернігівської губернії.

Либідьська — від назви річки Либідь.

Почайна — від назви річки Почайна.

Хрещатик — від назви річки Хрещатик.

Лук'янівка — на ім'я Лук'яна, який тримав землю. Татарка — від нижньогородських татар, які оселилися поблизу нинішньої Татарської вулиці (названа в 60-ті роки XIX століття), а невдовзі влаштувалися на Подолі біля Житнього ринку.

Протасів Яр — відомий під сучасною назвою від початку XIX століття, коли його землями володів місцевий селянин Протас.

Голосієво — назва пов'язана зі словом голосити. За легендою, після чергового нападу татар на Київ, саме тут місцевості жителі міста голосили — оплакували загиблих і захоплених в полон.

Берестейка — від україномовного застарілого топоніма Берестя.

Дорогожичі — походить від "Дороги жити", бо було місцем помешкання вельмож.

Нивки — назва пов'язана з річкою Нивкою, що протікала на Борщагівці.

Святошин — назва має витоки із часів Київської Русі і пов'язується з ім'ям Чернігівського князя Святослава Давидовича, бо ці землі були його вотчиною і дісталися йому у спадок. На схилі літ він перейшов у чернецтво і в народі він звався Святоша. Про це ж загадка у Літописі Руському.

Біличі — утворилися від особливостей рельєфу і угідь. Місцевість мала багато білої крейди, білих грибів та білок у лісах. В документах урочище Біличі вперше згадано в 1161 році.

Берковець — бірка (вівця), бо тут була наявність монастирського пасовиська. Вперше згадується 1240 року як поселення Берков, що належало Києво-Печерському монастирю.

Биківня — місцеві жителі замість коней впрягали биків, що для цього там утримувались, у вози, які через болота перетягували купецький товар.

Княжичі — згідно з легендою, ще в княжі часи, тут мав свій палац Соловій Розбійник. Літописні ж згадки про Бронь-Княжу відносяться до 1125-1147 рр. Польська королівська грамота згадує про Княжичі як поселення монахів у 1489 році.

Пуща-Водиця — назву місцевість отримала від слова "пуща", тобто густий, непрохідний ліс, і невеличкої річки Водиці, якої вже не існує.

Солом'янка — він солом'яних хат, де мешкали залежні селяни, «закріплені» за духівництвом Києво-Печерської Лаври, та відставні солдати.

Бортничі — рід занять перших поселенців, які в давні часи займалися бортництвом — збиранням у лісі меду диких бджіл з бортей.

Китаїв — від давньослов'янського слова "кита" — "зв'язаний в пучок" сніп.

Корчувате — походить від давнього слова "корч" (кущ, пень).

Березняки — "Березняк" походить від березового гаю, що існував у цій місцевості.

Воскресенка — від назви церкви "Воскресіння Христового", що на Подолі, якій належали ці землі.

Труханів — дочка половецького хана Тугоркана (Тугорхана), вона ж дружина князя Святополка Ізяславовича мала свою літню резиденцію на сучасному Трухановому острові.

Райдужний — згідно уявлення стародавніх, тут знаходився "райський міст-дуга" між "дольнім" і "горнім" світами — тобто особливе святе місце.