Кажуть розумні люди...Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. (Ліна Костенко) |
| Притча про чесну швачку |
| 11.06.2008 р. | |
|
Швачка відповіла, що її наперсток упав у воду, і як же вона тепер допоможе чоловікові прогодувати сім’ю?!.. Господь занурив руку у воду й витяг золотий наперсток, оздоблений перлами. "Це твій?" — запитав він жінку. Вона відповіла: "Ні". Вдруге Господь опустив руку у воду й дістав срібний наперсток, прикрашений сапфірами. "Це твій наперсток?" — знову спитав він, і швачка знову відповіла: "Ні". Втретє Господь витяг з води шкіряний наперсток. "А це твій наперсток?" — запитав він, і швачка сказала: "Так". Зрадів Бог такій чесності й залишив їй усі три наперстки, і вона щасливо повернулась додому. Минули роки. Якось швачка гуляла з чоловіком уздовж річки, аж раптом той послизнувся, впав у воду й зник під поверхнею. Швачка заплакала, і знову з’явився до неї Господь і спитав: "Чому ти плачеш?" "О Боже, мій чоловік упав у річку!" — відповіла вона. Бог зайшов у воду й вийшов разом із Джорджем Клуні. "Пробач мені, Господи, сталося непорозуміння. Бачиш, якби я сказала "ні" Джорджу Клуні — ти б вивів мені Бреда Пітта. Скажи я і цього разу "ні" — ти з’явився б із моїм чоловіком. А якби тоді я сказала "так" — ти віддав би мені в чоловіки всіх трьох. Здоров’я в мене не дуже міцне, доглядати за трьома чоловіками я б не змогла. Ось чому я погодилася на Джорджа Клуні". Мораль: якщо жінка і бреше, то з найкращих і найвищих міркувань — завжди заради добра інших |
| « Попередня | Наступна цікавинка » |
|---|
Коментарі
Раз белошвейка шила
На берегу пруда.
Напёрсток уронила.
Уж не вернёт вода!
Своя в водице тайна.
Сказание не ложь,
В народе не случайно –
«Пропало – не вернёшь!»
С Небес, нежданно, ангел,
(Глаза в слезах не лгут)
«Не стоит духом падать!
Тебе я помогу!»
Три пальца в воду ангел
Сумел лишь опустить -
Напёрсток жемчугами
И золотом блестит.
Глаза у белошвейки
Застыли криком «Ой!»
Но опустились веки…
Промолвила: «Не мой!»
«Исправить дело просто!» -
Задумка, знать, была.
Достал другой напёрсток.
Он был… из серебра.
«Не мой!» - опять вздохнула.
Достал ещё – «Возьми! -
Ей свой, родной, вернул он -
А эти в дар прими!
Подарок мой за честность!
И впредь не надо лгать!
Приобретёт известность
Пример - богаче стать!»
Летели безвозвратно
С тех пор года, деньки…
С любимым мужем, как-то,
Гуляла вдоль реки.
Упав нелепо в реку,
Муж скрылся под водой.
У белошвейки веки
Наполнились слезой.
И ангел, спутник верный,
Узрел её беду.
Ей из воды мгновенно
Достал… кинозвезду.
«В судьбу мою, спасибо,
Ты снова заглянул.
Вернулась духа сила,
Что мужа мне вернул!»
Звучало с гневом тут же -
«Зачем же мне ты лжёшь?
И что ж, родного мужа
Не примешь, не возьмёшь?»
«Прости, коль виновата
Была перед тобой.
Но вспомни, что, когда-то,
Сказала я «Не мой!»
Глядишь, и повторится
Вновь твой эксперимент.
Передо мной явиться
Сумеет президент!
Их получу в подарок.
Куда мне столь мужей!
А человек я слабый…»
Сказал, подумав, ангел -
«Но ты… меня мудрей!»