
Кажуть розумні люди...Гарантія миру: закопати сокиру війни разом з ворогом. (Станіслав Єжі Лєц) |
| Коли тиша стала спротивом |
| 27.04.2025 р. | |
|
Це історія, яку має знати кожен українець. Василь Барвінський — український композитор світового рівня. Його музику виконували у Відні, Парижі, США, навіть у Білому домі. Він був ректором Львівської консерваторії, визнаним генієм. Але радянська влада захотіла його знищити. Бо ворог боявся навіть української музики. Барвінського заарештували — за "український буржуазний націоналізм". Його катували, відправили до таборів Мордовії. Змушували відмовитися від своїх творів. А потім — наказали публічно спалити його музику. Музичні твори, які звучали в найкращих залах Європи — згоріли. У таборах він сидів із митрополитом Йосипом Сліпим. Вони були в одному бараці в Мордовії. І знаєш, що? Їх змушували терти цеглу об цеглу, щоб нищити їхню психіку. Ці звуки мали стирати з голови музику і молитви. Це була спроба зламати пам’ять, знищити душу. Його дружина Наталія Пулюй-Барвінська — блискуча піаністка, донька видатного українського фізика Івана Пулюя. Вона не втекла з країни, коли коханого чоловіка забрали. Вона залишилась в Україні. Її теж репресували. За 10 років таборів їм дозволили побачитися один раз. Але — з умовою: розмовляти тільки російською. Це був не страх. Це був спротив. Мовчазний крик гідності та боротьби з режимом. Після таборівНаталію паралізувало. Жахливі умови й тортури підірвали також і здоровʼя композитора. Після повернення він був психічно й фізично виснажений. Радянська система стерла з його життя десятиліття, а з української музики — багато його творів. Проте навіть у ці останні п’ять років він спробував відновити деякі свої композиції з пам’яті. Це ще один прояв його величі. Помер видатний український композитор 1963 року у Львові. Але його музика досі жива! Сьогодні вона знову лунає у найкращих світових залах. І також — в найкращих залах незалежної України — країни, про яку мріяв Барвінський, і для якої він творив! Ця історія — не лише про минуле. Бо, що робив СРСР, сьогодні повторює Росія:
Але як і тоді — ми не здамося! |
| « Попередня | Наступна цікавинка » |
|---|