Вітаємо :)

У IX–X сторіччях Київ став столицею могутньої держави — Русі. Здавалося б, це і є початок. Офіційна історія стверджує: до того тут були тільки племена. Роз’єднані, дикі, невлаштовані. Але це — неправда. Або принаймні — неповна правда.

Бо ще за тисячоліття до Київської Русі, на території сучасної України існували держави.

• Міста-держави Північного Причорномор’я — VII–V століття до нашої ери.
• Боспорське царство — 480 р. до н.е., Крим і Приазов’я.
• Понтійське царство — ІІІ–І ст. до н.е., Причорномор’я і Мала Азія.
• Імперія Германаріха, держава готів — III–IV століття н.е.
• Імперія гунів — від Чорного моря до Рейну, створена у 370-х рр.
• Хозарський каганат — VI–X століття. Розгромлений Святославом у 969 р.

І це — держави, не племена. З арміями, законами, династіями, дипломатією. Та варто нам дійти до скіфів чи антів — і все різко спрощується: “племена”. Хоча у «царських скіфів» був цар, деспотична централізована влада, власна культура й релігія. Що це, як не ознаки державності?

Сармати. Теж на нашій землі. III ст. до н.е. – III ст. н.е. У легенді про сарматську царицю Амагу прямо згадується, що її чоловік — цар, який занехаяв державні справи через зловживання медом.

Якщо у народу були "державні справи", то, мабуть, вони були таки державою, а не просто кочовим племенем. Чому тоді скіфів і сарматів сучасна наука раптом "знижує в ранзі"? Чому їхню державність не визнають?

Чому слов’янські союзи на території України — полян, древлян, сіверян, тиверців, уличів, білих хорватів — у IX–X століттях називають племенами, хоча це вже був час утворення справжніх державних структур?

Чому про союзи племен на заході Європи (франки, сакси, бургунди) говорять: «прадержави», а про нас — «племена»?

Чому вважається, що історія державності на українських землях почалася тільки з приходом варягів?

Відповідь не складна. Але болюча.

Бо нам цілеспрямовано стерли історію державності. Сказали: до варягів нічого не було. До християнства — темрява, хаос. Бо якщо в нас не було державності, значить — ми не були народом. Значить — нас можна було колонізувати, асимілювати, "захищати".

І так, згодом, нас почали "захищати" то Литва, то Польща, то Москва...

Але ж навіть у XIX столітті в "Історії Русів" наводиться грамота Казимира III Великого від 17 березня 1339 року, де русини названі нащадками сарматів, і поляки — їхніми братами по крові. Бо обидва народи — сарматського походження. Тобто навіть поляки визнавали, що руський народ має глибоке історичне коріння — аж до сарматських часів.

Але в сучасній історіографії все це стерто. Знецінено.

Не через випадок — а через ідеологію.

І тут виникає головне питання: чому саме індоєвропейські народи, які є очевидними предками русів-українців, позбавлені в офіційній історії ознак державності?

Хто і навіщо це зробив?

І, головне — чи не час нам повернути свою історію?

Анатолій Герасимчук,
автор книг "Від Русі до України. Відновлення історії", "Чий Крим. Війни в степах України".