Вітаємо :)

До бутика заходить жінка років тридцяти. Модна, доглянута, впевнена в собі. За нею плентається лисуватий, не надто спортивний мужчина років п’ятдесяти із золотим годинником на руці. Обручки в них однакові. Отже — її чоловік. Вираз обличчя в нього, як і годиться чоловікові в магазині жіночого одягу, м’яко кажучи, тужливий. Жінка обирає найдорожчу сукню, довго її міряє й поступово починає зітхати від задоволення. Чоловік швидко втомлюється від цих зітхань і купує сукню, тихо присвиснувши від ціни. Три тисячі доларів. Вони йдуть.

Наступного дня ця жінка приходить із зовсім іншим чоловіком. Молодим, спортивним, бездоганно вдягненим. Теж, до речі, з обручкою. Але іншою. Коханець. Жінка бере точно таку ж сукню, як учора, й знову починає її міряти. Продавці — люди дисципліновані. Вигляду не подають. Жінка знову починає стогнати від захоплення. Цього разу — голосніше й переконливіше. Чоловік довго вагається, але зрештою розщедрюється й викладає ті самі гроші. Жінка, переповнена вдячністю, щасливо цілує його в губи, і вони йдуть.

На третій день ця жінка приходить у бутик втретє. Одна. І повертає одну з двох суконь. Отримує три тисячі доларів готівкою — й іде.

Підсумок: чоловік упевнений, що сукню купив він. Коханець переконаний, що сукню купив він. Жодних питань і ревнощів. А в жінки на руках — три тисячі баксів і розкішна сукня.