Вітаємо :)

Браян їхав пустельною дорогою, коли побачив на узбіччі "Мерседес", що заглух. У ньому сиділа літня жінка, яка виглядала абсолютно розгубленою. Він зупинився перед її машиною, вийшов зі свого старенького "Понтіака" й попрямував до неї. Дама була дуже налякана. Поки вона сиділа в машині, ніхто не зупинився.

— Я вам допоможу, мадам. Мене звуть Браян Андерсон, — сказав він. — Пересядьте до моєї машини, там буде тепліше.

Він з’ясував, що в авто пробите колесо. Але через вік жінка не могла впоратися з цим самостійно. Браян зазирнув під машину, щоб визначити, куди поставити домкрат, потер руки, аби зігріти пальці, і взявся до роботи.

Коли колесо було замінено, Браян усміхнувся. Дама спитала, скільки вона винна за роботу, і додала, що для неї ціна не має значення.

Браян відповів, що вона нічого йому не винна. Він просто допоміг людині в скрутну хвилину. І лише Бог знає, скільки разів йому самому допомагали в минулому. А якщо вона дійсно хоче віддячити — нехай наступного разу, коли побачить когось у потребі, допоможе тій людині, згадавши про нього.

За кілька кілометрів жінка побачила ресторан. Вона зайшла туди, щоб зігрітись і трохи перекусити перед дорогою. Офіціантка, яка її обслуговувала, щиро усміхалася, попри те, що весь день була на ногах. Дама помітила: ні робота, ні вагітність, ні втома не відібрали в цієї дівчини людяності.

Коли жінка поїла, вона розплатилася купюрою у 100 доларів. Офіціантка пішла за рештою, але, повернувшись, виявила, що клієнтка зникла і на столі залишила записку. Сльози бризнули з очей дівчини, коли вона її прочитала:
"Ви мені нічого не винні. Я просто пройшла повз. Хтось сьогодні допоміг мені, і я роблю те ж саме для вас. Якщо ви справді хочете мені віддячити — не дайте цьому ланцюжку добра обірватися на вас". А під серветкою на столі лежали ще чотири стодоларові купюри.

Звідки могла ця жінка знати, як потребували допомоги вона і її чоловік? Вдома дівчина, притулившись до чоловіка, ніжно поцілувала його і тихо сказала:
— Все буде добре. Я тебе люблю, Браяне Андерсоне.

Є стара приказка: "Добро ніколи не губиться" — відкриті руки завжди щось отримують.

Почувши цю історію, я переповідаю її вам. І прошу: якщо маєте бажання — надішліть її тим, кому вона могла б знадобитись.

Прошу Тебе, Боже, дай тому, хто зараз читає ці рядки, усе, про що він Тебе просить. Дай це сповна, як тільки Ти вмієш давати.

І нехай він буде щасливим у всі дні свого життя — а якщо це неможливо, то бодай іноді.

Даруй йому міцне здоров’я і любов близьких, розуміння і співчуття.

Зроби так, щоб його душа завжди світилася любов’ю до всього живого.

Оборони від злих слів, образ і заздрощів, від війн і смертей, від болю тілесного й душевного. А якщо уникнути цього неможливо — не залиш його, Господи, і тоді, дай утіху.

Збережи для нього все, що є йому найдорожчим на землі.

А якщо вже пізно про це просити — не позбавляй принаймні пам’яті.

Не знаю, чи вірить у Тебе той, хто читає це, але Ти, Милостивий і Добрий Боже, виконай це моє прохання.

Нехай Ангел-Хранитель допомагає тобі, коли твої крила опускаються вниз.