Як гадаєте, що Сірко робив у Франції, чекаючи оплати від Мазаріні? От, як гадаєте? Пиячив? Гульдебасив? А от і ні. Іван Сірко читає в Сорбоні лекції латиною з історії Польщі та Руси-України.
Лекції! Латиною! В Сорбоні! Вчить французьких студентів. Шоковані?
***
Народ втомився від війни!
То хто ж втомився? Звідки втома?
Втомились ті, чиї сини
Впродовж війни сиділи вдома!
Втомились, хто не хоронив
І не оплакував героїв,
Хто вже давно в душі загнив,
А мозок і язик роздвоїв.
Втомились ті, хто гарував,
На дискотеці, в ресторані,
Елітні клуби штурмував
І відчував себе в нірвані.
Втомились! Бо забули вже,
Що шостий рік війна триває!
В Криму мочити фаберже
За злочин, стерво, не вважає!
Під кожне свято ця орда
Все в супермаркетах змітає,
Машин елітних, от біда,
Припаркувати місць не має!
Усі розкуплені квитки
На лоукости на пів-року.
Які відвідать пам’ятки
Лиш мають, втомлені, мороку.
Ніхто й копійки на АТО
З них не пожертвував ні разу.
Їм Україна — шапіто,
І з жиру бісяться до сказу.
"Плюси" запудрили мізки́,
Втомились суки зубожілі
Та вірять фейкам і в казки,
Обрали блазня нам, зебіли.
Тепер — державність на кону!
Хто це збагнув — вже не сміється!
Коли програємо війну,
В крові країна захлинеться...
13.08.2019 р.
Мирослав Вересюк
Усе моє, все зветься Україна
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори. Ліна Костенко
До конюшні, де жили благородні коні, попросилася трохи пожити свиня — бо її переслідують і хочуть зарізати. Коні пожаліли свиню й дозволили жити з ними.
Через певний час свиня опоросилась. Поросята виросли, і всім стало в конюшні мало місця.
І ось в один чудовий день свині заявили, що тепер це не конюшня, а свинарник, і що коні мусять поважати вимоги свиней, адже вони також законні мешканці цієї конюшні-свинарника, і що вони мають право на введення свинських правил життя тут.
Коні і в цей раз з повагою поставились до свиней та дозволили їм трохи змінити правила співіснування в конюшні-свинарнику.
Пройшло ще трохи часу, за який конюшня свинями була повністю перетворена на свинарник — коні почали хворіти і вмирати, а свині привели до свинарника своїх родичів та почали притискати коней чи просто їх не помічати.
Згодом свині заявили, що вони тут народились, а конюшня насправді завжди була свинарником, що це вони "благородні коні", а коні занадто дурні, щоб розуміти такі елементарні речі.
Більшість коней померли, а ті, що лишились, пішли світ за очі шукати собі нову конюшню.
ТАК І З УКРАЇНЦЯМИ — кожна свиня "знає краще" за нас як нам жити, у що нам вірити, якою мовою розмовляти, і яка ж насправді наша історія!
1970-ті роки. Русифікація України йде повним ходом. У президії якихось поважних зборів сидить поет Максим Рильський і слухає, як доповідач на прізвище Калюжний розповідає про те, що "між російською і Українською мовами нема ніякої різниці". Рильський нахиляється до мікрофона на столі і зауважує:
— Ну, що ви, різниця все-таки є. От російською ваше прізвище звучить "кал южный", а Українською на вас треба казати "гімно південне".
Під загальний регіт залу промовець кудись втік.
День вишиванки — всеукраїнське свято, покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня. Це свято самобутнє і самодостатнє, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен українець одягає вишиванку й виходить у ній на роботу, в університет, школу чи садочок. Джерело Вікіпедія.
До вишиванки доторкнусь вустами
І черемшини пахощі вдихну.
Мов оживають маки під руками,
Росу дзеркальну я із них змахну.
І подих вітру і блакить озерця,
Зорю вечірню, вквітчану весну —
Усе це пригорну до свого серця,
Коли сорочку вишиту вдягну. (Ольга Береза)
Чудова галерея світлин дівчат у вишиванках далі...
Україна завжди прагнула волі — Україна завжди прагне до свободи. Ось де живе таємниця і внутрішня принадність цієї назви для душі Української нації і кожного з її вірних синів. Вона промовляє до совісті. Це божественна внутрішня сила душі нації, що безсмертно живе в її національному імені: Україна, Український народ, Українці, і це ім’я тому таке рідне, привабливе та дороге Українському народові і тому таке ненависне ворогам свободи, життя й розвитку нації".
Французький філософ-просвітник 18 ст. Вольтер у праці "Історія Карла ХІІ"
Джерело: П.Брицький, П.Бочан "Німці, французи і англійці про Україну та український народ у XVII—XIX ст.". Чернівецький нац. університет.
До 1932 року на Сході України населення розмовляло виключно українською мовою. Це були корінні українці, які шанували свою культуру, мову, звичаї, історію, неймовірно прекрасні та чудові люди, про що свідчать художні твори Нечуя Левицького, Марка Вовчка, Квітки-Основ’яненка, які майстерно показали життя та побут українців Сходу. Москаля виставляли, як зайду, пияка і повну протилежність українцям.
Червона комуна увірвалася в мирне життя Сходу, мов смерч. Московські кати влаштували штучний голодомор працьовитому люду. Відібравши все, довели до відчаю. Зерно гноїлося на станціях та портах Баренцева моря, а в селах вмирали від голоду діти. Трупи збирали і вкидали до ями, утворивши сотні братських могил. Страшним злочином стало підібрати колосок в полі — розстрілювали на місці.
Коли українців майже не залишилось, почалось масове переселення на українські землі з Росії усілякого москальського непотребу, люпмену, який не вмів і не звик до праці на землі. Після такого переселення української мови не стало чути, з’явились чужі звичаї, пияцтво, чужоземна лайка.
І ось, тепер вони намагаються довести, що Схід — їх. Той самий Схід, де кожен клаптик землі пам’ятає плач голодних дітей, вбитих руками кривавих "асвабадітєлєй", де тоді, як і зараз, проливалась кров тисяч українців, де гинули найкращі сини та доньки України.
А спитай кого: "Якщо це твоя земля, то де поховані твої дід та баба?" — не скажуть. Адже або не знають, або не зізнаються, що не в Україні, а на чужій землі.
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю.
Продавщиця:
— Что? Чєво? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка?
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— В Україні живете і не знаєте мови.
Продавчиня теж була гостра та бідова:
— У мєня єсть свой язик, ні к чєму мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Україна цього року святкує 25 років Незалежності. З нагоди цієї річниці закликаємо українців приєднуватися до Мовомарафону і з 24 серпня 25 днів всюди говорити українською!
Гарантую, після 25 днів, Ви і наступні дні розмовлятимете Українською! :)
У 1931 році в СРСР українців було більше, ніж росіян. За шість років зникло 55 мільйонів. Така цифра вказана у книзі "На великой стройке", виданій 1931 року в Ленінграді. Такі ж дані подані у першій радянській енциклопедії 1926 року. Але ні цієї енциклопедії, ні книги, не має жодна бібліотека України. Вдалося відшукати "На великой стройке" у Москві. Нам надіслали копії, на яких добре видно цифри 81 мільйон. Слід зазначити, що сюди не ввійшли українці Галичини, яка тоді перебувала у складі Польщі. Вже наступний перепис населення 1937 року вказує, що українців в СРСР було вже 26 мільйонів.
Куди поділася решта?
Знаючи такі цифри, ще жахливішими постають репресії 1930-х років. Джерело
20 травня 2016 р. перша українська жінка піднялася на Еверест!
Щиросердно вітаємо Ірину Галай з Мукачево! Зважаючи на те, що у чарівної альпіністки 18 травня був День народження, поздоровляємо її двічі. Дівчина зробила собі доволі незвичний подарунок!
Бажаємо нашій красуні-співвітчизниці інших успішних підкорень великих вершин, і нехай це будуть не тільки гори!
Сама Ірина каже:
Я захопилася альпінізмом 3 роки тому. Поспорила зі співробітником, програла, і мене відправили на Казбек. Успішно зійшла першою. Після цього я живу від гори до гори. Працюю тільки для того, щоб подорожувати.
Гід Ірини при сходженні на Еверест — досвічений альпініст Віктор Бобок вважається першим українцем, який відмітився на всіх головних вершинах усіх 7 континентів.
Переможцем Євробачення 2016, який пройшов у Швеції, стала українська співачка Джамала.
За результатами глядацького голосування і оцінок журі Джамала набрала 534 бали. Українка виконала на конкурсі композицію "1944", присвячену депортації кримських татар у 1944 році. Свою пісню Джамала присвятила пам’яті предків і прабабусі, яка була депортована з Криму і так і не повернулася додому.
Друге місце на конкурсі посіла Австралія з 511 балами, а третьою стала Росія з 491 балом. Зазначимо, що більшість глядачів Європи проголосували за представника Росії, але Джамала отримала значно вищі оцінки від конкурсного журі країн-учасниць. Відтак, українка здобула перемогу на Євробаченні 2016. Наступний конкурс у 2017 році прийматиме Україна.
Друга світова війна — найбільший збройний конфлікт в історії людства, в якому протистояли два військово-політичні блоки — держави "Осі" та Об’єднані Нації (антигітлерівська коаліція). Бойовими діями були охоплені Європа і Східна Азія, Африка і Близький Схід, Атлантика і Тихий океан.
Україна була одним із театрів, де відбувалися найзапекліші бойові дії Другої світової. Війна прийшла на територію України у вересні 1939 року, коли Червона армія вдерлася на Західну Україну назустріч своїм тоді союзникам — гітлерівській Німеччині, з наступним спільним парадом у Бресті, що означало тоді кінець Польської держави і початок перерозподілу Європи.
Український інститут національної пам’яті запрошує дізнатись більше про Другу світову: ww2.memory.gov.ua.
19 февраля 1954 года Президиум Верховного Совета СССР передает Крым Украине. Основная причина такого шага — ужасающее положение полуострова, разрушенного боевыми действиями, обескровленного депортацией татар и фактически живущего в прошлом веке. Украину обязали спасать умирающий регион собственными человеческими и финансовыми ресурсами. Переселенцы из РСФСР, приехавшие туда с наивной мыслью попасть на курорт, оказались неприспособлеными к ведению хозяйства на полуострове.
Український танцювальний ансамбль "Громовиця" взяв участь у американському параді на честь Дня Подяки, який відбувається в центрі Чикаго, повідомляє VIDIA.
На очах у мільйонної публіки у прямому ефірі американського телебачення молоді танцюристи знову нагадали своїм танцем американській спільноті про Україну.
Українці, незважаючи на мороз, показали красу знаного в світі гопака. Проте, не лише танцем вони підтримують Україну.
За словами керівника ансамблю "Громовиця" Роксани Пилипчак, її вихованці старанно допомагають українським військовим, а на нещодавно зібрані кошти придбали теплий одяг та броньований автомобіль для одного з українських батальйонів на сході.
В конце апреля, на фоне нарастающего информационного безумия в СМИ о волне фашизма, захватившей всю Украину, мне пришла в голову шальная мысль «а не съездить ли на Западную Украину, в самое логово «бендеривщины» (именно так произносит это слово большинство сограждан) и не посмотреть ли своими глазами на творящееся там безобразие?». Признаюсь, я далеко не герой, но, зная наши СМИ, думала, что все рассказываемое россиянам надо делить на два. Поэтому, хотя честно говоря, опасалась, но не так, чтобы очень.
За две недели мая я побывала в Прикарпатье и Закарпатье, была в Ужгороде, Мукачево, Берегово, Трускавце, встретила день Победы во Львове.
Айдер Муждабаев, заместитель главного редактора газеты "Московский Комсомолец"
Введя на территорию другой страны регулярные войска, что уже никак не возможно скрыть, Россия начала войну с Украиной. Эти дни войдут в историю нашей страны как самые позорные, а те, кто послал русских убивать украинцев, — государственными преступниками. Но это будет потом. Сейчас нас ждут сотни, тысячи, возможно, десятки и сотни тысяч убитых и раненых с обеих сторон. "Поздравляю" тех, кто к этому морально готов: судьба ваша незавидна, вас ждет проклятие детей и ничтожная, жалкая старость. Призываю тех, кто понимает весь ужас происходящего, всячески морально поддерживать украинцев в противостоянии вероломной агрессии. А также помогать россиянам, дети и мужья которых обречены властями на смерть, узнать об этой войне всю правду. Чтобы как можно скорее это безумие прекратить. К сожалению, ничего больше мы сделать не в состоянии. Украинцы, держитесь, закон, честь и правда на вашей стороне. Все порядочные люди России — с вами.